Професій на світі багато,
Важливі усі як одна
і треба в житті вибирати,
Тобі довподоби яка.
Пшеницю хтось сіє у полі,
За літо врожай принесе,
Дітей хтось навчає у школі
Теж бачить старання своє.
Хтось виявив вчасно недугу,
Людину на ноги підняв
І завтра похвалиться другу,
Не дурно штани протирав.
Хтось глянув у небо високо,
Долоню приклав до очей,
Побачив літак синьобокий-
Не марно не спав він ночей.
Хтось борщик зварив не спішивши,
Чи кашу якусь запашну
І люди смачненько поївши,
Завдячують щиро йому.
А хтось на торішньому зрубі
У ямку поклав деревце
І думає тихо в зажурі,
А хто ж буде вдячний за це.
Чи повар,що борщик смачненький,
Зварить на сухеньких дровах,
Дідусь в окулярах старенький,
Стиснувши газету в руках.
Людина ,що встала з недуги,
З листочка читаючи лік,
Чи може в кафе дві подруги,
Що вип*ють березовий сік.
Учитель ,що в кріслі зручному
Читає дитячі вірші,
Чи дрова привізши додому,
Ґазда у якомусь селі.
Турист ,що у дощик чи спеку
Облюбує - це деревце,
Поет ,що опише смереку,
Замовить за нього слівце.
Людина будуюча хату,
Складавша на неї життя,
Чи може заможна, багата,
Що долар для неї сміття.
А може конструктор відомий,
Стиснувши в руках олівець,
Накреслить літак невагомий
І скаже що він молодець.
А може і сам десь він вдома
Запалить в задумі сірник
В людини ,що дерево сАдить,
Пофесія горда - ЛІСНИК.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742348
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.07.2017
автор: Іван Мотрюк