Гул барабанів над Майданом,
Стрептизу котять алкаші.
Беззубе бидло – наркомани,
Окурки смокче з анаші.
Зібрались виплодки у зграї,
Як у збіговиську для шиз.
Немає влади, - поліцаї…
Монтують с.кам парадиз.
Бабло служиві гн.ди мають,
Не чують Мам вбієнних сліз.
Шабаш дикунський покривають,
Плює нам в лич парх.тий біс.
На троні в нас засів миршавий,
Шо вів на трахторі ... вперед.
В міськраді брат його картавий,
Сховавсь під прізвищем Яфет.
Лежить у смуті Україна,
Зове нас гоями юд.й.
О, наша доленька чаїна,
Чому ще терпимо свиней.
Зажрались свині у Дивані,
Не видять жирні у багні.
Нам груди топчуть на Майдані,
Сектанти й вир.дки німі.
Ми не забули, як стрічали…
Вас люди «божі» й голубі.
В угарі разом ви співали,
Й трубив диявол на горбі.
Лунало бруком алелуя,
Раби кричали храмові.
Були ви обрані в холуя,
Прийшли до влади на крові.
Простіть брати мої полеглі,
Вам уклонюся, як поет.
За кров, що вицвіла на цеглі,
В бруківці змоченій на смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742325
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.07.2017
автор: Миколай Волиняк