Самотній вечір, ніч і ранок
Туга та холод на душі.
Горнятко кави на сніданок
І ось сідаю за вірші.
Від всіх проблем життєвих – втома.
Замість надій лише «аби»:
Аби не гірше, аби дома,
Аби не тріснули лоби,
Коли об стіни ми зопалу,
У намальований прохід,
Ударимось, як товста паля…
І чи дамо ще «задній хід»?
Ніяк не вийдемо із бою.
Ти знаєш вже давно про це.
Коли прощався я з тобою
Просились сльози на лице.
Дивився в очі! Надивлявся
На стільки довгих-довгих днів!
І все одно, коли зостався,
То від туги закам’янів!
Чи ще почую, чи побачу,
Чи ще зустріну деінде?
Прощався назавжди, неначе,
Бо вже й не знаю, чи прийдеш…
І не тому, що вже не схочеш
У вічі глянути мені.
Не можу я і ти не можеш
Біду здолати у ці дні.
Тримаюся, як тільки можу,
Допоки є вогонь в душі.
Хай і тобі у цім поможуть
Моя любов, мої вірші!
16.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2017
автор: dovgiy