Де ви, коні мої, в стиглих яблуках, в піні галопу,
Здичавіли в степах, чи пустили вас люди під ніж?
Заповідні ліси догоріли, розвіявся попіл,
Нові паростки пнуться настирніше в небо, хутчіш.
Я тих коней давно попід лісом густим погубила,
Лиш вуздечка лишилась і пам’ять про сосни стрункі.
Не впізнати тепер поруділі, занедбані схили -
Не знаходжу слідів - ані огирів, ані струмків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: Оксана Дністран