***********
І буде так: розплющить сонце вії,
Розбудить землю, стомлену коханням,
Від пристані Високої Надії
Я вирушаю в подорож останню.
Куди пливу? Там за туманом срібним,
За смугою тайфунів і цунамі
Побачу твердь - впізнаю берег рідний,
Що снився часто смутними ночами.
Тут навіть слова "зло" ніхто не знає,
Тут розуміють кожного з півслова,
Отут мене, без сумніву, впізнають,
А серце стукне: - Ти нарешті вдома...
Тут білі квіти вії розтуляють,
Висока тиша бродить між гаями...
Тут білий дім: на мене там чекають,
Тут будеш - ти, чи спогад лиш між нами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.07.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)