Старіємо... Так хочеться вогню
Теплі долоні щоб зігріли руки
І ще хоч раз вгору до хмар сягнуть,
При тім не відчувать тілесні муки.
Бо іноді признатись так шкода,
Секрет буття ми так і не дізнались
І протекла життя стрімка вода
Хоч як ми греблю будувать старались.
Все геніальне просто. Та все це
Ми в юності приймаємо,як данність
Та досягнути простоти - взірцем
Ми бачимо природи первозданність.
І простягнувши руки до небес
Просимо Бога,наче діти свята,
Прийняти те,що вже не змінить час
Але повчальною була життєва плата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2017
автор: Олеся Лісова