Колисала неня, колисала,
і співаночки мені співала,
слухала я спів той і мовчала,
і тихенько, й легко засинала.
Снилась мені Зірочка вечірня,
нібито заквітчана царівна,
Місяць, що сховався десь за хмару,
як пастух, що загубив отару.
Зіроньки його довго шукали
і, нарешті, все-таки знайшли,
тож світанок разом зустрічали,
а мені приснилось, що й цвіли.
Соловей збудив нічку піснями,
заморгало й сонечко до мами,
просинались і дерева, й квіти,
ранок посилав усім привіти...
Шепотів, що досить уже спати,
вже пора природу привітати,
все відчуть й побачити очима,
стать веселими, й щасливими.
Ось уже проснулись пташенята,
їсти захотілося малятам,
принесли їм їсти до постелі,-
їх батьки дбайливі і веселі.
Накормили діток-пташеняток,
заіскрився вже рожевий ранок,
весело птахи защебетали,
все навколо ранком привітали.
Я також проснулася раненько,
розглядала все навкруг гарненько,
дріботіла радісно до мами,
дивом заворожена й піснями.
На городі мама працювала,
проривала щось вона й сапала,
підхопила враз мене на руки,
цілувала очі, щоки, губи...
Разом і сміялися, й раділи,
і до річки босоніж ми бігли,
там ми умивались і сміялись,
у промінні сонячнім купались.
Та ж дуже гарно бути маленьким,
в теплому літі ще й біля неньки,
по траві бігать веселим ранком,
ще й пригощатись смачним сніданком.
Дитинство швидко так пролетіло,
юність і зрілість теж відшуміла,
непомітно старість уривається,
спогадами доля усміхається...
Хоч і бідно нам тепер живеться,
та бува все ж доля усміхнеться,
в кожнім віці є свої турботи,
то ж беруся знову до роботи.
Хоч якусь виконую роботу,
стомлююся швидко,.. від спекоти
в холодок швиденько відступаю,
щось пишу і думаю, й читаю...
Так збігають дні мої і роки,
вже важкі й повільні стали кроки,
все зробити сил не вистачає,
Віру в краще все ж я не втрачаю!
В спогадах лишились колискові,
і співанки мамині чудові,
усім людям гарно буть маленьким-
з мамою і літечком тепленьким!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2017
автор: геометрія