ТЕАТР ПОЧУТТІВ

Важка  театральна  завіса
Очам  демонструє  геніальну  виставу
Моїм  нервам  вже  не  потрібна  меліса
А  ланіти  схожі  на  розжарену  лаву

Ти  декламуєш  впевнено  свій  монолог
Розкладаючи  чітко  все  на  полиці
Подивляєшся  грізно,  мов  древній  Сварог
 Рахуєш  на  пальцях  давно  забуті  дрібниці

І  коли  ти,  змучений  сумною  роллю
Зітхнеш  стомлено  й  пануватиме  тиша
Я  на  одну  репліку  матиму  волю
На  сцену  вийду  –  від  тебе  чим  гірша?

Не  роби  мене,  прошу,  ванільним  ідеалом
В  своїх  мріях  знищ,  із  пам’яті  зітри
В  минуле  не  хочу  бути  я  порталом
І  йти,  куди  несуть  твої  вітри

Слів  не  говори  мені  любові
Вони,  наче  квітки  зів’ялі  пелюстки
Настрої  залиш  при  собі  гонорові
І  зіпсовані  самотністю  роки

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741033
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2017
автор: Леся Приліпко-Руснак