Ти не помітив? В мене є душа…
Вся сплетена із ниточок бажання.
Ти не помітив? В мене є краса,
Ота краса, що названа коханням…
Ти не побачив? В мене серце є…
Яке тремтить від щастя і від болю
Ти не побачив? Справді все своє
Я віддала тобі закохана тобою…
Ти не відчув на присмак самоти…
Отої, що вимотує і душить…
Ти не відчув як з болем треба йти
З тим болем, що знекровлює і сушить…
Не зрозумів ти істинність життя
Того життя, що швидко-швидко плине.
Не зрозумів і величі буття
Поєднаного в почуттях людини…
Ти не кохав ні серцем, ні в душі.
Ти не стояв над прірвою на схилі.
Ти так і не дізнався, що в руці
Весь світ тримав ти, всі думки і мрії…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко