Ми мовчимо коли потрібно говорити правду ,
Тримає страх чомусь завжди
Бути відштовхнутим людиною
Якій сказати це хотів .
Ми мовчимо з надією що нас і так почують ,
Ну але жаль не всім дали цей дар ,
Буває мовчки можливо з кимось говорити ,
Буває кричимо не чують тільки нас .
Ми мовчимо не знаючи що далі буде ,
І віримо що люди зрозуміють все самі ,
Ну але скільки їх пішло із мрією ,
Щоб ти нарешті говорив .
Ідуть і покидають нас найближчі самі дорогі ,
Вони можливо і хотіли би ,
Ну страх що ти завжди мовчиш ,
Розбив надію їхню на дрібні шматки .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2017
автор: moon_in_the_dark