Я кожний раз, як засинаю,
У Бога спокою прошу.
Прокинувшись, знов забуваю
Сказати «дякую» йому.
Та день пройде, й тоді, як завжди,
В дім заповзе примара ніч.
Куди подітися від правди, –
Бог знову йде мені навстріч.
Колись таки зійду до неба
Чи уві сні, чи наяву,
І скаже Бог: «Заходь, так треба»…
Тоді й подякую йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740869
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2017
автор: Г. Король