Сіра маленька мишка...
Вона не знає моє ім'я,
Вона спить у мене під ліжком
І чекає , як прокинусь я.
Вона розкаже про захід сонця і про те, як світає в норі.
В неї є маленьке віконце,
Хоче знати , що там , угорі.
А у вечері , коли темно- темно,
І коли не спиться мені ,
Мишка пісню заводить так ревно,
Хоч наспівує ноти сумні.
Може , була і у неї родина ,
Десь далеко, а може і ні ,
Але плаче вона за кимось ,
Хоч нічого не каже мені.
Коли важко так щось збагнути,
То здається.. Здається мені: як же добре мишкою бути ,
Жити в когось під ліжком в норі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740825
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2017
автор: Ксеня Шелест