Проводжу хлібом в кринці з молоком,
І спогадом повіяло з дитинства,
Як ласувала зібраним вершком,
Настоянім на літі й материнці,
Сварилася бабуся: «Не чіпай,
Поглянь – позалишала стільки крихот»,
Я – за поріг, і ген – за виднокрай,
Не наздогнати ні вітрам, ні лиху,
А за селом – насонників поля
І кукурудзяні солдати в позі «струнко»,
Зачулось нині, начебто здаля:
«Вертайсь домів, чекаємо, пустунко».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2017
автор: Оксана Дністран