Чорне ібіле-це колір життя
кольори тепер такі ,бачу я.
То білі як пух,живем і сміємось,
то чорні в грязі-з ближніми бємось.
Щоб білу одежу на тілі носити
повинні ми душу,ділами чорнити.
І забуваєм,що все навпаки-
має буть душа біла,а чорні штани.
Звикли ми всі,до такого життя-
коли чиста кімната і грязна душа.
Забули за все-усе позабули,
ми з головою у чорне пірнули.
Інаші поступки говорять про те-
нам в чорному краще,ми тут проживем.
Щоб білий колір людям носить-
з білою душею,потрібно нам жить.
Не легко повірте,та звикли усі-
забули ми друзі як жили діди.
Часом у чорне,діди теж пірнали,
але одразу-душу,тіло,і одежу вмивали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2017
автор: Бабич