Угля-рідне село моє,
і я цим горжуся.
Весело на душі стає,
як селом пройдуся.
Пичипурені хатинки,
а на дворі,красивії квіти.
На вулицях чути сміх-
це сміются Углянськії діти.
Чути гул,десь тракторів-
в полі,он працюють.
Це дорослі,всі Углянці-
на полях веснують.
Заробітчанська торба на плечі-
по ній Углян знають.
Працьовитість тамайстерність-
за це нас і хвалять.
Впертий Углянський характер-
ані словом,ні пером-ніяк неопишеш.
Ми чужого не бажаєм-
й своє не залишим.
Та гостинність Углянина,
всі народи хвалить.
Хто хоч раз був,унас в Углі-
нас хвалить не гудить.
Угля,Угля-звучить дзвінко,
як гірські потоки.
Чиста душа,добре серце-
так було і так є-хоч минають роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2017
автор: Бабич