Дивовижна пора,-
літо - літечко,
всім приємна вона,-
теплосвітлечком.
Цьогоріч всіх людей Спів птахів навкруги
літо радує, розливається,
хоч не часто дощем, а ліси і садки
та все ж капає. усміхаються.
Зеленіє трава,
пахне квітами
і частенько бува
шле привітами.
Від онуків, дітей Та тривожно бува
гарні вісточки, й навіть боязно,
від співочих людей йде на Сході війна
переспівочки... й людям болісно.
Як спинитии війну
ще не знаємо,
а на владу надій
вже не маємо.
Від безсилля всім нам Куди нас заведе
плакать хочеться, наша доленька,
в серцях наших любов коли Правда прийде
кровоточеться... й справжня воленька?..
Та все ж віримо ми,-
зберем силоньки,
Тай відновим свою
Україноньку!..
Бо ми знаєм що час В свої руки все взять
не спиняється, Богом велено.
Бумерангом завжди Ворогам не встоять,
повертається! перемелемо...
Дивовижна пора,-
йде привітненько...
Зима, осінь, весна
й знову літечко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740394
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2017
автор: геометрія