Моя земля,грозні Карпати,
прийшла весна і вас вже непізнати.
Ви з снігу шубу, геть зтрусили,
гори могучі-ви ожили.
Вже чути спів лісних пташок,
на схилах повно різних квіточок.
Шафрани як блакитне покривало-
на землі небо,ось домалювали.
Теплом повітря дме уже,
в зворах потічок бистрий тече.
І радує нам очі рідний край,
весна набрала силу-так і знай.
Та хоч якаб тут пора року небула-
на Закарпатті завжди красота.
І тільки раз побачивши її-
не позабудеш,згадаєш і у сні.
Приїдьте і побачити Карпати,
їх не можливо словом описати.
Рідні вони і я горжусь землею-
я тут родився і можу босяка пройтися нею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2017
автор: Бабич