Високі у полі
трави зеленіють,
і яскраві квіти
на них зарясніють,
вже частина скошена
униз полягла,
а у горах – хмари,
чи буде гроза?
Над горами – хмари,
повисли ясні,
вони білі зверху,
унизу – сірі,
вітер обіцяє
вже швидку грозу,
для гір, поля й лісу -
високу траву.
Буде вже збиратись
поливати дощ,
є травневі грози –
урожай також,
будуть над тим полем
віяти вітри,
трава похилилась,
та не впала, ні!
Упаде кленочок,
що удалині?
Тримають кленочок
корені міцні?
Хоч земелька мила
тримає траву,
хилитися може
на таку грозу.
А у траві - квіти,
рясная роса,
не страшні травиці
вітри і гроза,
Тут літали грози
усякі страшні,
а вона лишилась
і росте всі дні.
Стане літній ранок
в полі наступати,
вітер траву й клени
стиха колихати,
травицю високу
скосять у стіжки,
не сумуй, кленочку,
знов рости траві!
28.05.-30.06.2017.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739984
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 30.06.2017
автор: Светлана Борщ