Вечір, перегнавши час,
увірвався, набуянив,
з диким воєм перебіг
поміж стін,
і завчасну чорну тінь
гонить низько над полями...
Передмістя вже стріча
громобій.
Над Тернополем - гроза!
І все ближче гуркіт грому,
змії-блискавки між хмар
раз-по-раз.
Кулі-краплі по дворах
пробивають оборону,
скло, неначе, у сльозах
поміж рам.
Блискавично світла мить.
І за склом - дівочі очі,
а у їхній глибині
йде війна,
в них горить Донеччина,
обрій танками гуркоче
і забутий страх бринить
ніби в ній.
Ще у шафі поміж плать,
вже, неначе, недоречно
камуфляж на вішаку
спочива.
Залишилася жива
в грозовий гарячий вечір...
Було рано ще вмирать
на віку!
Там виблискує медаль,
де заштопано від кулі.
Чи згодиться ще колись
у житті?
Вже за гранню почуттів
незабутні дні минулі
у міжгроззі пронеслись
десь у даль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739980
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 30.06.2017
автор: Славомир