Туркоче голуб до голубки,
Все біля неї припада,
І дзьоб у дзьоб, немовби, в губки
Її цілує, й пригорта.
Адже удвох, із нею в парі,
Ростили гарних голуб’ят,
Злітали часто, аж під хмари,
Навчали цьому і малят.
А як кружляти в небі гарно,
Ходити парою в дворі.
І навіть в дощ, коли так хмарно,
Чекати виходу зорі.
Туркоче голуб до голубки,
Вдягнувши сизий кожушок,
Немов протягує їй руку
Та просить даму у танок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739920
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2017
автор: Ольга Калина