Падає дощ четвертий час, я у вікно спостерігаю, своє кохання виглядаю, дощ наче розділяє нас! Стихійна дощова стіна, стоїть між річкою і лісом, така собі мокра завіса, де я один і ти одна! Все вибиває у вікно, запрограмовану морзянку, гучніше і безперестанку, такого не було давно! Ливень посилився, не вщух, більше не зміг чекати, досить, побіг тобі назустріч босим, я під мелодію дощу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.06.2017
автор: Олег Князь