Де ж та доля в Україні?
Хто її опора?
Нащо ж кинув нас, Василю?
Ми самі не скоро
Все владнаєм і підемо
По шляху, що радив,
Та й дороги не знайдемо...
Хто ж поможе радо?
Хто з синів, як ти, кохає
Землю свою, мову?
Ти й з небес, мабуть, зітхаєш,
Та не прийдеш знову.
Не розкажеш, не прославиш,
Разом не згуртуєш,
Творчу молодь не наставиш...
Що нам Бог готує?
Чим нас знов уразить доля?
Скільки ще терпіти?
Двадцять вісім весен полем
Йшовши, встиг зробити
Ти багато. Я вклонюся,
Попрошу поради
Скажу чесно: не боюся,
Йти, коли позаду
Є стіна твоєї сили –
Сили твого слова.
Понесуть на Батьківщину
Лебеді казкові
На рожевих мене крилах.
Як згублю надію,
Заблукаю в путах впливів.
З болем розумію:
Тобі б сьомий йшов десяток...
Ти навік спочинув...
Твоє ім’я пам’ятати
Будуть в Україні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=73987
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.05.2008
автор: Юлія Мальована