Вже на майданах люди не стрибають
Мовчки бредуть похнюпивши носи
Як казав хитрий лис-всі мають те що мають
Кому палаци кому із сої ковбаси.
Якесь тривожне відчуття голодомору
Це вже було, нам кажуть голоси
Ціни повзуть все вище вгору
А пенсії й зарплати у Бога лиш проси.
На фоні всіх військових вакханалій
Ще більше крадуть, більше жмуть
Країна в ринзі де бої без правил
Якщо упав. Тебе свої доб’ють.
І вже не думаєш про гідність і свободу
Вони давно утоплені в брехні
Крихітку хлібця до пісного столу
Десь роздобути б і дітям і мені.
Не закликаю нищити щурів бо знаю
Вони розплодяться і будуть царювати все одно
Лишень молюсь і Господа благаю
Не дай народу опуститися на дно!
28.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739743
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.06.2017
автор: wanatol