Пелюсткою квітки куди відлітаєш ти ,ладо,
Куди манівцями бредеш у незнані світи?
Ще трішки побудь. Зацвітеш по весні новим садом
Ти по кладці ідеш,я збудую між нами мости.
Я промінням ласкавим тебе й твою душу зігрію,
Розтоплю товстий лід,відболю за тебе,відпечу,
А ще рану на серці своєю любов’ю закрию
І бальзамом цілющим усе твоє тіло змащу.
Якщо пити захочеш-я стану струмочком-водою
Лиш для тебе одної у небі хмаринку зловлю,
Ти веселкою будеш,поллєшся світлом-нугою
Я відчую тебе і на вечір зірки запалю.
І медова смола у очах твоїх знов заіскриться
Коли у долонях я зранку росу принесу
Покладу із волошок на коси вінок. Ти жар-птиця
Знов злетиш і відчуєш свою неповторну красу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2017
автор: Олеся Лісова