Тому, «що греблі рве»

Ти  що  хотів,  щоб  я  сказала  долі,
Що  десь  посіялася  маками  у  полі?
А  ти  б  ті  маки  вижав  і  спалив
І  всю  красу  із  попелом  пустив.

Ти  так  хотів,  щоб  я  сказала  квітам:
-  Дощу  не  буде,  вмрете  неполиті.
А  ти  за  полем  загравав  з  дощами,
Та  суховій  не  впорався  із  нами.

Ми  відцвіли,  набралися  насінням,
І  з  дощовим  осіннім  голосінням
Пішли  спочити  під  сніги  глибокі,
Щоб  дочекатись  весняних  потоків.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739356
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.06.2017
автор: Галина Яцків