Ти віриш, що надія - [u]вже[/u] подія,
і я давно боюся цих подій,
і ранок мій, що обрієм жевріє,
написаний іще лиш по воді?
Не вір як раз тепер, коли я знову
закохана у свій непевний день...
так втомлена, що впевнено готова
перетворитись з бранки на мішень.
Я - винна...
за журавлик паперовий,
скалічений буденності гіллям.
Мій влучний, чистий янголе любові,
прости мені...
Прости мене...
Стріляй...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739228
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.06.2017
автор: Циганова Наталія