КЛАСИЧНА ІТАЛІЙСьКА ПОЕЗІЯ. ЛОРЕНЦО ДЕ МЕДІЧІ: ЗВИТЯГА ВАКХА Й АРІАДНИ.

[b]КЛАСИЧНА  ІТАЛІЙСьКА  ПОЕЗІЯ.

ТРАВИ  ШОВКОВІ  ПІСНІ  І  СЛОВА.

ЛОРЕНЦО  ДЕ  МЕДІЧІ,  ПІД  ІМЕНЕМ  "ЧУДОВИЙ"

(правитель  Флоренції,  великий  літератор  і  меценат,  1449-1492  рр.)

ЗВИТЯГА  ВАКХА  Й  АРІАДНИ.

прекрасна  юність  все  одно  збігає!
хто  хоче,  веселись  й  радій,
й  щасливим  буть  умій,
бо  в  завтра-  певності  немає.

ось-  Вакх  й  Аріадна,
красиві,  закохані  і  полум'яні,-
над  миттю  і  правдою  час  має  владу,-
то  й  добре  їм  двом  у  коханні.
німф  і  дівчат  радість  вгору  злітає,
у  радощах,  вони  й  живуть,
щасливим  умій  завше  буть,
бо  в  завтра-  певності  немає.

ті  насмішники  веселі,
що  закохані  у  німф,
і  в  гаях,  і  у  печерах,
мають  пастки  там  на  них.
розворушені  всі  Вакхом,
всі  танцюють  аж  занадто,
радість  хай  увись  зринає,
бо  в  завтра-  певності  немає.

насмішники  були  ті  підлі,
німф  гарних  низько  обдурили,
Амурові  притулок  гідний
дають  лиш  грубі  та  немилі.
тепер,  докупи  всі  змішались,
й  на  святі,  разом  веселяться,
як  в  щасті  хочеш  залишаться,
радій-но  нині,  завтра,-  чи  удасться?

на  ослі-мішок  огрядний,
то-  старий  Силен,  кульгавий,
старий,  і  п'яний,  й  радий,
повний  жиру  й  літ,  плюгавий,
хоч  не  може  рівно  стояти,
все  одно,  сміється  радо-
і  дає  він  ту  ж  пораду:
днесь,  про  щастя  треба  дбати.

крокує  Мідас  коло  них,
чого  торкнеться-  золотом  стає,
у  кого-скарб  чи  скриня  золотих,
чом  не  радіє  той,  y  кого  щастя  є?
хіба    ж  може  бути  милим,
хто  від  спраги  терпить  муки?
бери  своє  щастя  в  руки,
завтра  ж  щастя  втратить  силу.

всяк  нехай  відкриє  вуха:
завтра  нині  не  годує,
молодий  й  старий,  хай  слуха!
кожна  жінка  й  муж,  хай  чує:
смуток-  геть!  хай  всяк  святкує.
всупереч  всьому,  святкуймо,
хочеш  радості-  радій,
у  завтрашнім-  мало  надій.

жінки  й  парубки,  кохайте-
Вакху  й  Купайлу  -  хвала!
грайте  ,  танцюйте  й  співайте,
щоб  серця'м  любо'в  жар  да'ла,
втому  й  біль,  щоби  забра'ла!
бо  в  завтра-  певності  немає.
те,  що  буде,  не  минути,
вмій  щасливим  завше  бути,
усім  варто  пам'ятати:
про  талан  слід  нині  дбати.

гарніш  юності-  немає,
все  одно,  вона  збігає![/b]

[b]переклад  з  італійської-  Івана  Петришина[i][/i][/b]

http://www.miezewau.it/poesie.htm

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739227
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.06.2017
автор: ivanpetryshyn