Ты выдумал меня. Такой на свете нет,
Такой на свете быть не может.
Ни врач не исцелит, не утолит поэт, -
Тень призрака тебя и день, и ночь тревожит.
Мы встретились с тобой в невероятный год,
Когда уже иссякли мира силы,
Все было в трауре, все никло от невзгод,
И были свежи лишь могилы.
Без фонарей, как смоль был черен невский вал,
Глухая ночь вокруг стеной стояла…
Так вот когда тебя мой голос вызывал!
Что делала - сама еще не понимала.
И ты пришел ко мне, как бы звездой ведом,
По осени трагической ступая,
В тот навсегда опустошенный дом,
Откуда унеслась стихов сожженных стая.
— * —
Ти вигадав мене.Такої в світі і нема,
Такої в світі бути і не може.
Не зцілить лікар і поет втішатиме дарма —
І день, і ніч примари тінь тривоже.
Зустрілися з тобою в неймовірний рік,
Коли вже вичерпались світу сили.
Усе в скорботі, у знегодах світ поник
І свіжими були лише могили.
Без світла, мов смола, був чорним Невский вал,
Навкіл стіною глупа ніч стояла...
Так ось коли тебе мій голос викликав?
І, що робила,я й сама не знала.
І ти прийшов , неначе зірочка тебе вела,
Ступаючи по осені трагічній і безкраїй,
До мене, в дім спустошений, де в самоті жила,
Бо звідти спалених віршів майнула зграя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2017
автор: Радченко