Сьогодні мене запитали, чому я одинак?
Невже не прочитали це у віршах по складах?!
Я ж залишав сліди, коли писав щодня.
Нові творив рядки, а в голові – дарма.
Кому потрібний ти і ці твої слова?
Дістало?! Тож знайди, що скаже, знаєш я…
І тут все. Тиша. Стоп. Це чергова мана.
Неправда це, обман. Її ще тут нема.
Цей голос – то мара, ілюзія, примара.
Вона чомусь сумна. Чому, моя кохана…
Колись, знаю, прийдеш і скажеш до кінця.
Те речення складне, а зараз тільки – «я».
Одна єдина буква, яка у всіх віршах –
Моя ранкова кава, мій опік на губах.
Сьогодні мене запитали, чому я одинак?
Невже не прочитали це у віршах по складах?!
08.06.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2017
автор: Kukhta Bohdan