ЖЕБРАК
Цей чоловік, був молодий гарний і в пошані,
мав гарну сім'ю маєток і розкішно жив,
зажерлива душа ходила гордо як пані,
кажуть ,люди що в сорочці ся народив.
Всі панича гоцкали на руках носили,
мав свій бізнес техніку став і млин,
їли ікру,лилось вино рікою як воду пили,
займав високу посаду був важний чин.
А до чого ,був баламут.. скупий і нудний,
каркав, як чорний ворон бурчав гарчав,
за копійку горло б перегриз зуб кутний,
в столицю, йшов би пішки тільки б що урвав.
В молоді літа ,біла птиця високо літає,
не бачить ,біля себе убогу сироту вдову,
вчора на троні нині 'в ''погоні'' нічого немає ,
розхристана душа виє вовком і лиє сльозу .
Зрадили, вірні друзі сім'я родина відріклася,
мітлою вигнали із роботи і безкола двора,
загуляв, запив сивухою і підтином опинився,
із простягнутою рукою жебракує на життя.
Обшарпаний ,немитий в сміті хліба шукає,
стоїть, із капелюхом щоб кинули копійчину,
одні, із жалості -пожаліють.. інші минають,
на плече ,прилітають голуби воркочуть у спину.
Вчора , носив фірмовий оксамитовий піджак,
всі тебе, знали подавали руку кланялись у ноги ,
а повернулась, карта в інший бік і став -жебрак,
зважує, на терезах життя і просить каяття у Бога.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738944
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 23.06.2017
автор: Чайківчанка