Весна – пора кохання, факт давно відомий,
що можу ще сказати я, хоча би слово
про те, як набухають бруньки несвідомо,
як квітнуть на вустах цілунки пурпурово…
А ще про те, як швидко почуття зникають,
весна - лиш мить, а потім знову пекло літа,
палкі емоції, як вогнище, згасають,
як кажуть люди, «ля комедія фініта»…
Весна і молодість - не вічні, дуже шкода,
хоча ніхто не знає, добре чи погано,
що в’яне, ніби квіти, неймовірна врода -
краса весь час не може бути бездоганна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738661
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.06.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО