Нічого не було. Ми не згрішили.
Хіба що подумки, у мріях чи у снах…
Та знов твої листи розворушили
Рої бджолині спогадів… Весна...
Грушевим цвітом сиплються під ноги
Напівзабутих віршів пристрасні слова.
Дощі осінні знищили дороги,
На тротуарах виросла трава…
Нічого не залишилось відтоді.
Чому ж так серце неприкаяне щемить?
Собі, колишній, усміхнуся: «Годі!
Перегорни сторінку!» Так... Ще мить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2017
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)