Під зоряним куполом народжуються мільярди думок. Деякі з них згасають, так і не вилившись у слова. Інші перетворюються на безглузді розмови, застигаючи на устах мільйонів людей і також повільно гаснуть... гаснуть... гаснуть...А потім просто зникають, забуваються в потоці все нових пустих балачок.
Та є й такі, поодинокі. котрі закарбуються в міцному слові і осядуть у головах... все повертаючи і повертаючи до їх першоджерела. Такі думки не забуваються ніколи, вони формують ідеології, мистецтво, цілі культури, вони розвиваються і передаються від особи до особи, досягаючи неосяжних масштабів... вони вічні. Вони - рушій прогресу, їх носії - рушійна сила усіх змін. В таких думках криється саме майбутнє. Та всі вони, так чи інакше, народжуються під неосяжним зоряним куполом.
Мільярди іскорок майбутніх вогнів,
Такі далекі на небесному тлі.
В сузір'ях скорпіона, лева чи дів,
До себе кличуть крізь роки світлові.
Їх погляд лине поміж плинність віків
Вони згорають чи згасають у тьмі
В поривах сонячних палючих вітрів
Укрившись холодом в космічній тюрмі.
Мільярди іскорок забутих дітей
Що мати кинула в галактик смітник,
Яскравим поглядом небесних очей
Ховають всесвіту спотворений лик.
(с) Володимир Ухач
Грудень 2013р.
#ВолодимирУхач #Delirium #ДухНації
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738510
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.06.2017
автор: Володимир Ухач