Зізнайся, що ти не чекав,
А я знову приходила вчора.
Там липа вже майже цвіте,
І дзюркоче струмок.
Підслухала. Вже двоє інших
Про своє говорять.
А ми... Не змогли.
Нам єдиний залишився крок
До щастя. Пробачення не попрошу,
Я у тому не винна,
Що доля навіки мости
Поміж нас розвела.
Іди. Поцілунки солодкі
Гірчать так полинно.
Змирилась я з долею,
Хоч розлюбить й не змогла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: Поцілована Сонцем