Зів"ялі квіти, або ода зраджених.

Зів’ялі  квіти  плачуть  зсохлими  сльозами,
Їх  терпкий  запах,  замість  тих  блаженних  днів.
Їх  ніжність,  колір  залишає  пам'ять.
Журба…  у  дзеркалі  до  блиску  витертих  столів.

Ті  треті  тости,  ті  фужерні  дзвони.
Вділялися  в  безглуздість  згаяних  годин.
Забанене    сміття,  на  вайберних  просторах,
Лягло  в  корзини  мегабайтами  постів.

Розпалося  на  два,-  на  вчора  і  сьогодні
Похмільне  марення,  відречень  закляття.
Брехлива  гра  нікчемних  лицемірів
Голки  ввігнала  в  жагу  майбуття.

Затоптана  земля  може  уже  не  вродить
Пянкий  абсурд,  обпалена  душа.
Та  сивому  садівнику  те  все  негоже,
І  він  гарує  вперто,  у  небесних  квітниках.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738489
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.06.2017
автор: терен юрій