Рубайте над нею хреста

Рубайте  над  нею  хреста
Нехай  уже  відійде
Так  як  вона  жила
Господь  її  не  прийме

Так  як  вона  любила
То  ж  не  любов  –  то  мука
Перетираються  жили
Від  такої  натуги  

Не  знала  єдиного  бога
Вірила  багатьом
Сповідалася  від  порога
І  причащалася  перед  сном

Їй  пасувало  усе
І  траурне  й  біле  весільне
Не  сходила  з  неї  краса  
Не  остигало  тіло  

Не  виходила  з  неї  кров
Не  покидала  радість
Коли  у  ванні  надрізами  знов
Випереджала  старість

Їй  підсвічували  зірки
Неоном  і  галогеном
В  ночі  на  її  мажорні  лади
Озивалися  парки  і  сквери

Її  впізнавали  п’яниці  в  шинках  
і  машиністи  в  метро
І  нічні  продавці  в  ларьках
Але  не  пізнав  ніхто  

Тож  рубайте  над  нею  хреста
І  залиште  прочинені  вікна
Вона  жила  як  могла
нехай  помирає  як  вміє  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: Гліб Зима