Рубайте над нею хреста
Нехай уже відійде
Так як вона жила
Господь її не прийме
Так як вона любила
То ж не любов – то мука
Перетираються жили
Від такої натуги
Не знала єдиного бога
Вірила багатьом
Сповідалася від порога
І причащалася перед сном
Їй пасувало усе
І траурне й біле весільне
Не сходила з неї краса
Не остигало тіло
Не виходила з неї кров
Не покидала радість
Коли у ванні надрізами знов
Випереджала старість
Їй підсвічували зірки
Неоном і галогеном
В ночі на її мажорні лади
Озивалися парки і сквери
Її впізнавали п’яниці в шинках
і машиністи в метро
І нічні продавці в ларьках
Але не пізнав ніхто
Тож рубайте над нею хреста
І залиште прочинені вікна
Вона жила як могла
нехай помирає як вміє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2017
автор: Гліб Зима