Коли я врешті навчуся дихати
Й від того вміння оживу поглядом
Я стану світло людям вірити
І не буду жити зогляду.
Я даруватиму себе справжнього,
А не того, що в інших віршах
Шукає в тривожних незмогах
Вже років десять, як втрачений шанс.
А стану таким, як створила природа
Без комплексів темних і слів не моїх,
...то мрії святі...,
Аби лише згоду на щастя дали
Ідеальні істоти в небеснім краї!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Андрій Толіч