Хто винен в тому, що життя не є хороше
І скрізь багато зла? Той безсоромний уряд,
Якому все не гріх, що може дати гроші?
Володарі Землі, що людство люто дурять?
Хапуги і рвачі? Біс? Чи Адам і Єва?
Про це я міркував років ось майже сорок.
Хоч то і парадокс, мій висновок кінцевий,
Що кожен сам собі і є єдиний ворог.
Бо зовні зла нема, якщо нема у серці.
Тож боротьба зі злом вчиняється без крові.
То кличмо же щодня свій егоїзм до герцю,
Смиренно живучи у вірі та любові.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738273
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.06.2017
автор: Петро Рух