[i]Не пручайся, вертай до води...
На недужих плечах суходолу
Миттєгасних матерій сліди
Люльку-згубу катають по колу.
Не звертай, навпростець і до дна...
На обмерлого неба підлогу
Назбивали копиці багна
І тягли свою сповідь вологу.
Не веслуй і двоборство облиш.
В спраглім пошуку сенсу та дому,
Папірцем, що на розпал, згориш!...
Дай зцідити воді люту втому. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2017
автор: Зайва пелюстка