Гірські хребти. Пташині злети.
Застиглі в вічності сніги.
Колючі з кактусів букети
Не в’януть навіть від жаги.
Гучні струмки і водоспади
Вмивають гори до низин.
Там манять золоті принади
Аж до незвіданих вершин.
Шляхи витають серпантинно,
Кружляють змійками між скель,
А серце плаче так дитинно
Серед чужих диво-земель.
Солодкий вітер ніжить мрії
І проникає у нутро,
Під крилами орла видніє
Розп’яте туєве шатро.
Із річки сіються піщинки,
У горах — шахти, та проте,
Як важко віднайти перлинки...
Не все, що сяє, золоте. 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2017
автор: Lana P.