Кохання,мов птах
піднімає до небес
кружляє в барвах веселки,
щоб і ти летів поруч.
Підтримує за руку,стискає ніжно-ніжно.
Сіро-блакитні очі підвелися вгору,
туди, де карі все чекали моменту,щоб потонути.
Минулі сльози та образи вмить розвіються,
як хмари тануть,бо відтепер,я янгол-охоронець.
Промені сонця ласкають волосся,
та в темряві не залишить.
Місяць зійде,і зорі засяють,вказівною дорогою.
Це знак.Весь всесвіт солідарний.Ти-моя,я-твій.
Надзвичайно.
Години,хвилини,секунди-не владні.
У чому секрет?
Що за сила зупиняє час?
Еліта науки тільки й мрія про це.
Листочок до гілки,роса до стеблини
світ у гармонії,одне ціле,єдиний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: natasha 1999