[i][b][color="#06555e"]Пішов я, певно, від корови Лиски,
Яка лизнула лоба… якось… раз…
В урочищі, що зветься просто – Лізки,
В дитинстві я корову Лиску пас.
І так іду, долаючи дорогу,
Яка від Лізок… випала мені,
Та до́теп виростив собі – не роги:
Живу, як в казці, як в чарівнім сні.
Лускун,лускунчик – й сотні нових опцій.
Лискун, лискунчик, овак* – світлячок,
Ласкун, ласкунчик – значить гарний хлопчик…
А мама каже:
пов-ний
ду-ра-чок.
Так дурачку на світі ж ліпше жити,
Бо не страждає тим, що всім пече!..
А щастя тим, хто садить пізні квіти,
І щастя те… нікуди не втече!
Лелію ружі, маки і жоржини,
А інколи і сонях-самосій –
Квітчаю долю… матінки-калини,
Життя своє дарую саме їй[/color].[/b]
15.06.2017
________
*Інакше.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737965
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.06.2017
автор: Ol Udayko