Нам із тобою будувати світ,
в якому треба жити сотню літ,
для себе й тих, хто після нас,
так вимагає час.
Нас час торкається і підганяє,
у чомусь суперечить, чи допомагає,
та приведе тоді лиш до мети,
якщо із часом будеш ти.
Біжить стрімкий потік життя,
та час тече до майбуття,
хто стримати його хотів
і греблю будував, потік гатив?
Плин часу справді не спинити,
лиш на короткий час плин загатити
і греблю будувати, застосовуючи силу,
не скинеш воду, то гребля зносилась.
Якщо пливеш у стрімкому потоці,
хитають хвилі на кожному боці,
з хвилею норовливою пливеш,
швидше із її силою біля мети будеш.
Нам із тобою будувати світ,
наступним поколінням у якому жить,
буде він зблизька і здаля,
майбутнім від сьогодні розквіта!
11.06.2017.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Светлана Борщ