Солодке видіння.

Дощик    падав  цілу  нічку,
І  текли  потоки  в  річку.
Зайчик  вранці  вийшов  з  хати:
Все  навкруг  не  міг  пізнати.

Білий  сніг  –  брудний    і  сірий,
Аж  очам  своїм  не  вірив:
Лише  де-не-де,  купками…
Що  це  діється,  ой,  мамо!  –

-  Чуєш,  тітко  скрекекуле!)))
Відізвися,  як  почула!  –
Став  він  кликати  сороку  –
В’яз  в  болоті:  ну  ні  кроку!  

Враз  подруга  прилетіла,
І  на  гілці,  поруч,  сіла.
Розпитала,  засміялась:
-    А  я  вже  була  злякалась,

Що  в  біду  попав  зайчисько.
То  ж  весна  і  літо  близько.
Лиш  тепер  остерігайся  –
Поучала  мудро  зайця  –
 
Поки  шубка  в  тебе  біла,
Ти  не  вештайся  без  діла.
Ворогів  ще  є  багато,
Не  впіймали  би  на  свято.  –

-    Мудра,  пташко,    дорогенька,
Будь  щасливою,  любенька.  –
Та  хвостом  своїм  крутнула
Й  швидко  в  ліс  собі  майнула.

Зайчик  ліг  на  купі  моху:  
В  мріях  бачив  лан  гороху,
Поле  з  морквою  велике
І  зайчатко  сонцелике.

Гарне,  з  бантиками  в  косах,
Лапки  м’ягкі,  трохи  в  росах,
Мило,  ніжно  посміхалась
І  до  нього  пригорталась.

Він  хотів  торкнути  лапку…
Бачить,  -  гладить  свою  шапку…
Де  живе  вона,  я  знаю.
Як  підсохне  –  розшукаю».

Галина  Яхневич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737761
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2017
автор: Тріумф