Колись сміливі мрії я надійно заховала
Від світу, від очей своїх зрадливих
(які від втоми тьмарять розум мій)
Та скарб цей лише мати стало мало,
Я захотіла вийти серед зливи
І змити все, окрім тих сокровенних мрій
Стояла під потоками до болю, до тремтіння
Не відчуваючи де сльози, де вода біжить,
Де тіло змерзле, де розкроєна душа невинна.
Нема розкаяння і докорів сумління,
І память воскресає кожну щастя мить
Очищена, озброєна… провісниця невпинна…
Згадала сни урочі, тихі плеса і зірниці
Де сам творець свій задум перед очі розгорне
І влада мрій прийшла крізь тайни ночі -
Наповнились життям враз ранки блідолиці,
Тепер без них хай жоден день не промине,
Бентежать зрілість одкровення юні і пророчі...
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737687
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.06.2017
автор: Zinthenko Olena