Вам бачаться не парки і алеї,
Не гілочки березові з вікна -
Зустріла вас окопною землею,
Смертельними обіймами війна.
Тут сніг брудний на сонці не біліє
І порохом пропахнуті вітри,
Підступність братовбивчої Росії
Своєї тут діждалася пори.
Тут зовсім не рахуються навпроти,
На тім краю залишені в полях,
Згрубілі від кривавої роботи,
Ви вершите історію в боях.
Хай хижий птах кружляти не посміє,
Фатальна не діждеться вас пора.
Тримайтесь, ви - могильники Росії,
За вами матері і дітвора.
Захищені лиш бруствером окопів,
Між двох цивілізацій, на межі,
Ви стоїте на захисті Європи,
На крайньому зі сходу рубежі.
Збавляє хід, буксує перед вами
Імперія скрипучим колесом.
Ви ступите на труп її ногами
І тост іще піднімете разом.
Розгонить вітер західний, розвіє
Смердючий дим "російської весни".
На дику, обескровлену Росію
Погонить буря полум'я війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2017
автор: Леонід Луговий