Ну що робить? Уже до старості ідеться,
На вірші тягне ночі й дні,
Коли печаль-жура снується,
Тоді і пишеться мені.
На ніс осіли окуляри,
Не все вже чується мені,
Я не читаю мемуари,
Що потопають у брехні.
Завжди читаю я газети,
І оповідки, і пісні.
І тут з"являються куплети,
Що йдуть і з серця, і з душі...
Не рвусь я, люди, у поети,
Пишу серйозні і сумні,
Щось надрукують у газетах,
Та всі живуть вони в мені.
Не заздрю я усім поетам,
(Й талановиті є, й скупі),
Складаю вірші по куплетах,
Для себе звісно й для сім"ї.
Пишу для друзів задушевних,
Що не осуджують, я знаю,
І не сміються з тих помилок,
Що я у віршах допускаю.
І для дітей пишу, й онуків,
На жаль, не все для них зробила,
І знов терплю я тії муки,
Яких позбутися хотіла.
Пишу частіш похмурим ранком,
В безсонні ночі й важкі дні,
Ну що робить? Муза талантом
Часи наповнює сумні...
07.01.2002р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2017
автор: геометрія