Вже літо надворі.
Та сонячне проміння
Заплуталось між хмар,
Застрягло ув імлі.
Без просвіту вгорі,
Все сіре, мов каміння.
Сльозини дощ-мольфар
Пускає по землі.
І мочать все довкруж
Ці крапельки сріблисті.
Вбирає вільгість ліс
І овоч для борщу.
Посипались із руж
Пелюстки запашисті.
Їх збив хмарковий кріс
Патронами дощу.
Сховалися птахи
У пишних кронах саду.
Залізу душу сум,
В ній свій наводить лад.
Кидає кіт «кахи!»
Під листя винограду.
Земля і небо - тир.
Б'є дощ??? Аби не "Град"!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)