Сварилася бабуся на дідуся Михайла:
- Ну що ти за господар, який від тебе зиск,
Ади, води немає, нема корові пійла,
А він на скрипці грає, теж мені артист!
Дідусь її не слухав, про що вона там квокче,
Сидів собі на лаві і скрипку розглядав,
Маленький, худорлявий, він мав бліде обличчя,
Густе сиве волосся і вуса гарні мав.
А очі його сірі і теж неначе сиві
Так лагідно дивились на скрипку і смичок.
Дістав він каніфолі десь зі старої скрині,
Потер смичок і вшкварив веселий гопачок!
Бабуся зпересердя аж плюнула під ноги:
- А шляк би тебе трафив і грім тебе побив!
Та ж я просила вчора твоєї допомоги,
А ти мені не діжу, а скрипочку зробив!
Дідусь не озивався, він лагідну мав вдачу,
Ніколи не сварився, ніколи і ні з ким,
Все знай собі майструє, не був дідусь ледачим,
Веселим був і добрим, ні трішечки не злим.
Не грав він на баяні, не грав на піанино,
І нот не знав, бо ноти ніколи він не вчив,
Не чув про Страдіварі, не чув про Паганіні,
Та змайстрував сам скрипку і лаком всю покрив.
А ще робив сопілки і дарував їх дітям
І пальчики тим діткам тримав на сопілках,
Щасливі були діти, багато було втіхи,
Але найбільше щастя - у дідових очах!
Заграв дід коломийки, бабуся посміхнулась,
Таку колись для неї він на весіллі грав,
Співає-плаче скрипка, гризота враз забулась,
Весільна коломийка, він іншої не знав.
Бабуся крутить жорна, гарчить важучий камінь,
Дідусь на скрипці грає і, годі зупинить...
Отак вони й лишились, так береже їх пам"ть,
Нема тієї скрипки, а музика звучить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736966
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 08.06.2017
автор: korneliya