У того, хто звик брати,
Не здумай – попросити...
Хай, краще, - згорить хата!
Хай, у дірках корито1
Все – на собі провірив,
І в будень, і у свято!
Повір, немає міри
В тих гаманцях проклятих!
Проціджуй – через сито!!!
У того, хто звик брати,-
Не здумай попросити...
Хай, навіть, буде – братом!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2017
автор: Андрій Бабич